×You need to sign in to continue.

Shared posts

06 Nov 04:09

Якщо програвати, то красиво!

by Ганко

Як і очікувалося, нинішні вибори підкинули нам жменьку-другу нових рагулів, і не треба бути генієм, щоб відгадати, якого саме політичного забарвлення.

Ось, скажімо, володимир-волинський нафтовий міні-мільйонерчик, власник ПП “Укр-Петроль” Сергій Ковальчук.

Такого розкішного рагуля щодня не зустрінеш. Десь на початку року цей кандидат у народні депутати, політичну орієнтацію якого можна коротко описати як “самовисуванець від ПР”, запустив містом безкоштовний автобус. Як ви можете здогадатися, це такий спритний і завуальований крок, що ніхто й думки не міг припустити про підкуп виборців, ага. Але ніщо не вічне під українським небом, тож на другий день після оголошення результатів виборів (перемогу одержав один з опозиційних кандидатів) безкоштовний автобус було скасовано, а сам сердега Ковальчук стрімголов помчав відбирати надані ним раніше одній із шкіл комп’ютери для учнів. Браво!

А ось тут можна почитати про не менш розгніваного невдячністю електорату бідолаху Петра Юрчишина з вінницького округу №13, який після невдалих виборів знищив побудовану ним у селі дорогу. UPD: В Інтернеті вже з’явилося спростування інформації саме про дорогу, але за свідченнями селян це не єдине дорікання на адресу Юрчишина, тож статтю все одно варто прочитати. Можливо, ішлося про озвучений намір, а не про факт нищення.

Якщо це не всі приклади такого зразка – сподіваюся щось цікаве дізнатися в коментарях!

фото (с) volyn.com.ua

UPD: (дякую коментаторам): “Рагуль Геннадій Федоряк забрав швидку в села”
“На Чернігівщині закрили дитсадок, відкритий перед виборами: кандидат Станіслав Прокопенко”

СХОЖІ ЗАПИСИ:

04 Nov 06:25

от каждого по способностям, каждому по потребности

V.bisovetskyi

The top tax rate could be as high as 83 percent without harming economic growth.

http://www.nytimes.com/2012/08/19/books/review/how-much-is-enough-by-robert-skidelsky-and-edward-skidelsky.html?pagewanted=all&_r=0

The authors offer suggestions for how to change the balance between work and leisure. First, everyone should receive either a wage from the government (with no obligation to work to earn it) generous enough to enable him to work only part time, or a capital endowment at birth; the risk of people squandering their endowment in “riotous living can be reduced by limiting their spending to approved objects (such as education)”; in addition, the schools would educate people for leisure. Second, they recommend imposing a progressive consumption tax, to make consumer products more costly in the hope of discouraging people from working hard to be able to afford them

http://www.bostonreview.net/BR37.6/martin_oneill_thad_williamson_rawls_property_owning_democracy_american_politics.php

Third, the state could provide all young adults with a substantial capital stake of $80,000 with which to start their adult lives, as proposed by Bruce Ackerman and Amy Alstott. Strikingly, such large capital stakes for all young adults would not be impossible to generate under current economic conditions, if the political will existed. Under the current lopsided distribution of wealth in the United States, it would be mathematically possible, without the creation of any new money, to provide all U.S. households with capital assets of some $100,000 each, via redistribution of no more than one-third of the wealth currently held by the top one percent

http://www.bostonreview.net/BR37.2/ndf_thomas_piketty_emmanuel_saez_stefanie_stantcheva_inequality.php

top earners, especially managers of complex organizations, might be able to affect their own pay by bargaining harder or influencing compensation committees. Naturally, the incentives for such rent-seeking are much stronger when top tax rates are low. In this scenario, cuts in top tax rates not only increase top income shares, but the increases in top 1 percent incomes come at the expense of the remaining 99 percent. In other words, top rate cuts stimulate rent-seeking at the top but not overall economic growth.

The top tax rate could be as high as 83 percent without harming economic growth.
02 Nov 05:53

http://dumped-girl.livejournal.com/5158937.html

http://24.media.tumblr.com/tumblr_mct264bOz21qdlh1io1_400.gif
01 Nov 16:35

Licia Ronzulli is one cool woman. Licia Ronzulli, member of...















Licia Ronzulli is one cool woman.

Licia Ronzulli, member of the European Parliament, has been taking her daughter Vittoria to the Parliament sessions for two years now.

30 Oct 08:55

Футбольний арбітр Віктор Кашшаї не помітив жодних порушень на виборах до Верховної ради України

by admin

Футбольний арбітр Віктор Кашшаї, що є міжнародним спостерігачем на Парламентських виборах 2012 в Україні, порушень та фальсифікацій у ході голосування не помітив. Кашшаї очолив наглядову місію від Угорщини на виборах в Україні за ініціативою Сергія Ківалова, повідомляє видання “Коментарі”.

Віктор Кашшаї під час Чемпіонату Європи з футболу зарекомендував себе як надійний та безпринципний арбітр, саме тому його було запрошено спостерігати за ходом голосування на виборах в Україні, говорить Ківалов.

Масових порушень та фальсифікацій на виборах, про які заявляють опозиційні політичні сили та ряд українських ЗМІ, я не помітив, – розповідає Віктор Кашшаї, – Ні агітації в день виборів, ні підкупу виборців, ні використання технології “каруселі”, ні фальсифікацій при голосуванні вдома я не бачив – і тому я можу з впевненістю стверджувати, що їх не було. А розбіжності між даними екзит-полів та офіційними підрахунками голосів ще нічого не означають: 8-10% – це нормальна статистична похибка.

Крім того Кашшаї заявив, що завжди радий прислужитись українському народові у будь-якій сфері – чи то футбол, чи то політика.

Нагадаємо, 19 червня 2012 року у матчі останнього туру групового етапу Євро-2012 групи D Англія-Україна, на 62-й хвилині зустрічі головний арбітр Віктор Кашшаї не зафіксував взяття воріт після удару Марко Девіча, коли відеоповтор трансляції засвідчив те, що м’яч повністю перетнув лінію воріт.

ammorium спеціально для UaReview

20 Oct 10:50

Тролінг совершено нового рівня

Якийсь поцан создав генератор математичних дослідів, шо создає ПДФ-документ - прекрасно відформатований по всим правилам зі списком допоміжної використаной літератури. Та шо я тобі розказую, бери та й дивись:

Кoроче, згенерований скpиптом текст послали в математичний журнал "Поступ неприкладної математики" (чото іржу з назви) і його збираються публіковать після усунення де-яких недоліків.

Записка референта:
1. Ми не змогли вловити основну ідею ваших дослідів з Абстракту. Будь ласка, реорганізуйте Абстракт. (Іними словами: "про шо етот текст?")
2. Ви використовуєте дуже багато символів шо ми не понімаєм їх значення. Розшифруйте їх.
3. В теоремах 2.4, 3.3 і 3.4 подані результати без доведення.

Kоментарі редакції до зауважень референта
...
2. "Так, в дослідах використано багато символіки, але цe розрахованo на певну категорію людей, шо знається на таких засобах математичного запису."

Ось скриншот твору, шо я його згенерувала. Моя робота зветься Теорія нумераційного виміру  (!):
[...]


Тут можна догадаться, шо тролінг, по третьому рядку:
"Зрозуміло, шо якшо зета-функція - це Перельман (функція Перельмана?), то ..."
Перельман хоч і ізвєсна фігура, но на його честь ше не було названо ніякого математичного феномену чи константи, тим більше функції.

Но є один нюанс! Ця газета за публікацію матеріялу хоче 500$. ггг. Тоже, чого там, в свою чергу спросить грошенят з кібернетика.

______________________


Давно вже создала красівий текст по доведенню Ґоделя весь в картинках і схемах і він десь дівсь. Я не розгубилась і создала ше один такий текст, но я нечайно його унічтожила. На тому тижні ше воссоздала цей текст і сучара - всьо, це була посліня попитка, здаєтся Дарвін хоче мено про шото попередить. Не знаю, де він той текст.
Godel Не загубився тільки портрет цього параноїка, шо вмер, як і большинство абстрактних математиків, від безумія: йому здавалось, шо його хочуть отруїть і він перестав їсти. Охляв. Кстаті, інший абстрактний математик Георг Кантор, шо Ґодель користувався його роботами - тоже вмер від безумія і голода. Його відправили в інтернат для душевнохворих і потім почалась Перша світова, снабженія не стало і він помер разом з іншими хворими з голода. Просив жінку забрать його з інтерната, але вона не забрала.
____________
Да, забула сказать, шо це в Льоні Посіцельського прочитала про генератор.
20 Oct 10:43

Фоззі написав третю книжку про “напьорсточників”

by jakyma

Учасник гурту Танок на Майдані Конго Олександр “Фоззі” Сидоренко завершив роботу над третьою книгою “Голки і ковзани”. Про це він розповів Gazeta.ua. Фоззі є автором видань “Ели воду из-под крана” (2009) та “Winter Sport” (2010).

- Олександре, про що Ваша книжка?

- Це історія двох друзів, які мріяли стати “напьорсточниками”, але не сталося, бо мода на “ковпаки” швидко минула. Вони шукають, чим зайнятися, підсідають на наркоту, потім намагаються зіскочити. Там, мабуть, є певна суміш стилів, але я так захотів.

- У якому жанрі написана книга?

- Це збірка оповідань, які об’єднані в одну історію. Вже використовував подібний алгоритм у другій книжці. Мені подобається така схема.

- Книга присвячена темі 1990-х, як у попередніх?

- Дія відбувається в Євпаторії на початку – в середині 1990-х років. Але я б не сказав, що ці роки панують у книжці. Мене цікавив період “напьорстків”, а це кінець 1980-х – початок 1990-х.

- Головні герої вигадані чи їм відповідають реальні люди?

- Звичайно, вигадані, але я намагався зробити їх якомога реальними. Запозичував якісь риси, притаманні справжнім людям, яких знаю особисто.

- Скільки часу її писали? Коли книга вийде друком?

- Десь два роки писалася.  Я вже уклав угоду з видавництвом “Спадщина-Інтеграл”. Зараз вони працюють над дизайном, редагують, а я чекаю. Сподіваюся, що вийде до кінця 2012-го.
Газета по-українськи

19 Oct 08:12

Про трудівницю Укрпошти

by Marmuletka

Як би ми не жалілися на організації, усі організації – це перш за все люди, які там працюють, і вже ці люди роблять вибір стосовно того, як виконувати свою роботу. Ось вам зранку картинка про вибір однієї з працівниць Укрпошти (а каблучок, каблучок же скільки! і головне, як вони пасують до кофти).

фото via facebook

СХОЖІ ЗАПИСИ:

18 Oct 20:31

Азаров про Матіос: “Я не читав і читати не буду… Це трагедія для нас із вами”

by Редакція

Прем’єр-міністр, лідер Партії регіонів Микола Азаров розкритикував українську письменницю, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Марію Матіос, яка балотується до Верховної Ради за списком партії УДАР Віталія Кличка, охарактеризувавши її моральні якості як низькі й негідні кандидата в депутати.

“Номер 2 списку УДАРу якась Матіос, письменниця. Хто там читав її твори, не знаю. Я особисто не читав і читати не буду. Вона порівняла обеліск на Могилі невідомого солдата в Києві у парку Слави з фалосом. І вона це порівняння сказала, коли там засудили одну теж недалеку дівчину, яка смажила яєчню на Вічному вогні. Уявляєте, до якого ступеня маразму, підлості треба дійти?! І це подія, вона не викликало в країні резонанс, не викликало осуд, не викликало обурення. Ці люди спокійно ходять, спокійно виступають по телевізору, спокійно балотуються в народні депутати. Це трагедія для нас із вами”, – заявив Азаров на зустрічі з ветеранами ВВВ та Збройних сил України в Севастополі 18 жовтня.

За його словами, Партія регіонів до цих відсувала рішення ідеологічних питань на другий план, виносячи на перший питання економічні. Однак, як зазначив прем’єр, настав час змінити ситуацію.

“І ми відчуваємо, що ми повинні зробити дуже серйозний рух вперед. Нам не можна ідеологію віддавати помаранчевим. Дивіться, що відбулося за останні роки. У нас пішла дегероїзації наших ветеранів, наших героїв. Із наших героїв роблять якихось людей, незрозуміло яких” , – обурився лідер ПР.

Так, Азаров з жалем констатував, що коли недавно в країні відзначали 70 років з дня подвигу молодогвардійців, на центральному телеканалі країни “Інтері” показали інтерв’ю з представником Об’єднання українських націоналістів, який розповів, що не було ніякого подвигу.

“Молоді хлопці живими були скинуті в шурф шахти і там ще тиждень болісно вмирали. І ось в цей же вечір канал “Інтер ” показує сюжет. Ви знаєте, у мене все тут перевернулося. Знайшли якогось зрадника … Члена якійсь організації, ОУН називається, організації націоналістів українських у Канаді. Беруть у нього інтерв’ю. І він каже: так ніякого Молодогвардійська руху не було, що це все комуністи придумали, КДБ придумала. А ось ми були реальні борці з фашизмом. Живе в Канаді. В 43 році втік туди, з тих пір не вилазить. І я поставив собі питання: ну це ж на біле говорити чорне. Ну не тебе ж в шурф скинули. І не ти брав болісну смерть, а ці молоді хлопці. Так як же ти можеш, подонок , говорити так? А наше центральне телебачення це на всю країну транслює. Тому ми повинні в ідеологічному плані дуже серйозно подумати “, – зазначив лідер ПР.

Оглядач

17 Oct 13:16

Вот это я понимаю менеджерский факап

In the early 13th century, the Khwarezmian Dynasty was governed by Shah Ala ad-Din Muhammad. Genghis Khan saw the potential advantage in Khwarezmia as a commercial trading partner using the Silk Road, and he initially sent a 500-man caravan to establish official trade ties with the empire. However, Inalchuq, the governor of the Khwarezmian city of Otrar, attacked the caravan that came from Mongolia, claiming that the caravan contained spies and therefore was a conspiracy against Khwarezmia. The situation became further complicated because the governor later refused to make repayments for the looting of the caravans and handing over the perpetrators. Genghis Khan then sent again a second group of three ambassadors (two Mongols and a Muslim) to meet the Shah himself instead of the governor Inalchuq. The Shah had all the men shaved and the Muslim beheaded and sent his head back with the two remaining ambassadors. This was seen as an affront and insult to Genghis Khan. Outraged, Genghis Khan planned one of his largest invasion campaigns by organizing together around 200,000 soldiers (20 tumens), his most capable generals and some of his sons. He left a commander and number of troops in China, designated his successors to be his family members and likely appointedÖgedei to be his immediate successor and then went out to Khwarezmia.
The Mongol army under Genghis Khan, generals and his sons crossed the Tien Shan mountains by entering the area controlled by theKhwarezmian Empire. After compiling intelligence from many sources Genghis Khan carefully prepared his army, which was divided into three groups. His son Jochi led the first division into the northeast of Khwarezmia. The second division under Jebe marched secretly to the southeast part of Khwarzemia to form, with the first division, a pincer attack on Samarkand. The third division under Genghis Khan and Tolui marched to the northwest and attacked Khwarzemia from that direction.
The Shah's army was split by diverse internal disquisitions and by the Shah's decision to divide his army into small groups concentrated in various cities. This fragmentation was decisive in Khwarezmia's defeats, as it allowed the Mongols, although exhausted from the long journey, to immediately set about defeating small fractions of the Khwarzemi forces instead of facing a unified defense. The Mongol army quickly seized the town of Otrar, relying on superior strategy and tactics. Genghis Khan ordered the wholesale massacre of many of the civilians, enslaved the rest of the population and executed Inalchuq by pouring molten silver into his ears and eyes, as retribution for his actions. Near the end of the battle the Shah fled rather than surrender. Genghis Khan chargedSubutai and Jebe with hunting him down, giving them two years and 20,000 men. The Shah died under mysterious circumstances on a small island within his empire.


...


The Mongols' conquest, even by their own standards, was brutal. After the capital Samarkand fell, the capital was moved to Bukharaby the remaining men, and Genghis Khan dedicated two of his generals and their forces to completely destroying the remnants of the Khwarezmid Empire, including not only royal buildings, but entire towns, populations and even vast swaths of farmland. According to stories, Genghis Khan even went so far as to divert a river through the Khwarezmid emperor's birthplace, erasing it from the map.
16 Oct 08:29

Стала відома дата виходу нової книги Віктора Януковича

by admin

Офіційний вихід нової книги В.Януковича заплановано на 28 жовтня. Дата виходу доволі символічна і збігається із датою Парламентських виборів в Україні. Назва нової книги Януковича – “Партія Регіонів: Від стабільності – до добробуту!”. Відомо, що це буде продовження одного з попередніх бестселерів президента України (якого саме не уточняється).

Оскільки раніше були скарги на те, що книги Януковича важко знайти у книжкових магазинах, видавництво “Новый мир” вирішило збільшити тираж нового творіння президента втричі. Крім того, у день виходу книги її примірники розмістять на вітринах найбільших книгарень по усій Україні.

Також перші копії книги можна буде придбати в Донецькій, Харківській та Луганській областях просто під час виборів. Біля виборчих дільниць будуть розташовані спеціальні блакитно-білі намети, в яких можна буде купити книгу “Партія Регіонів: Від стабільності – до добробуту!”. Пенсіонерам, при наявності пенсійного посвідчення, книга буде видаватись у подарунок.

Серед творчого доробку Віктора Януковича вже є чотири книги: «Год в оппозиции. В политике не бывает окончательных побед и поражений», «…И год при власти. От кризиса – к экономическому росту», «Преодолеть путь», «Как Украине дальше жить». Загальний тираж книг президента становить понад мільйон копій.

Нагадаємо, видавництву “Новый мир” купило всі права на книги які були написані і які напише теперішній глава держави. Такий ексклюзивний контракт обійшовся видавництву в 16 млн грн. (2 мільйони доларів).

UaReview

16 Oct 04:54

Порвав анекдот про Петра Симоненка

by Олег Суховірський
Явилась уві сні до Петра Симоненка його мати.
- Сину, скільки в тебе машин?
- Ну, три. Записано на підставних осіб.
- А ти не боїшся?
- Та не боюся, мамо.
- А скільки в тебе квартир?
- На мене записано одну квартиру і на дружину ще чотири.
- І ти не боїшся, сину?
- Не боюся.
- А скільки в тебе землі?
- Ну, в сумі десь більше 10 тисяч квадратних метрів.
- І не боїшся?
- Та чого боюся, мамо? Чого?
- Як чого? От прийдуть до влади комуністи і все заберуть!

По темі:
У Симоненка та його дружини – п’ять квартир.
Симоненко обзавівся розкішним маєтком. Однієї землі на мільйон доларів.


15 Oct 10:55

Трудности перевода. Как заставить себя читать книги на украинском

by Фокус
Прежде чем требовать книги и журналы исключительно на украинском языке, убедитесь в том, что вы действительно умеете на нём читать.
15 Oct 04:41

без назви

by анонім
08 Oct 11:23

Ярослав Грицак: За останні 20 років Україна стала не лише банальною, але й глобальною

by ukrpravda@gmail.com (Єгор Стадний, для УП)
Для мене поведінка нашої молоді залишається великою загадкою. Це покоління мало бути сердитим – подібно до своїх ровесників у Франції, Греції чи Іспанії. Ситуація в Україні ще гірша – а молодь мовчазно відсиджується перед моніторами.
08 Oct 04:30

Советское феодальное общество

V.bisovetskyi

люди обычно сравнивают хрущевскую панельную архитектуру с комфортабельными сталинскими жилые домами для элиты, хотя сравнивать ее надо с массовой жилой застройкой сталинского времени – бараками и землянками

Небольшое вступление: мне вообщем-то не интересна тема Сталина, хорошего или плохого, но мне очень интересно кто мы такие есть, откуда пришли, кем и как воспитаны, во что верим, каким идеям подчиняемся. История - это как родословная, чем больше исследуешь генеалогическое дерево, тем больше сюрпризов можно обнаружить.
Наша связь с купцами, заводчиками, и первыми настоящими капиталистами на Руси была разорвана и навсегда потеряна в 1917 году. Но если наше общество не капиталистическое, то какое?
Я предположил что оно феодальное. Но в таком случае советское общество должно иметь яркие примеры и признаки феодализма. Советское феодальное общество, разве возможно такое? Такое неправдоподобное сочетание в нашей характеристике будет крушением многих исторических догм и марксистской теории. Почему бы и нет.
Вашему вниманию рекомендую блестящий профессиональный доклад на тему советского феодализма, его форм и признаков.

Оригинал взят у dmitrij_sergeev в Сталинская архитектура и сталинская идеология http://archi.ru/lib/publication.html?id=1850569938&fl=5&sl=1


Доклад, прочитанный на международной конференции «Архитектура и идеология» в Белграде 29 сентября 2012 г.


1. Особенности советской идеологии сталинской эпохи.
Сталинская архитектура как особое явление начала формироваться в 1932 г, после того, как советское правительство заинтересовалось архитектурными проблемами и ввело в стране тотальную художественную цензуру.
То, что сталинская архитектура была тесно связана с идеологией – очевидно. Не очевиден характер этой связи.
Специфика выстроенного Сталиным режима состояла в том, что внутренняя и внешняя политики правительства никак не вытекали из официальной идеологии. Идеология служила только маскировкой для действий правительства, направленных на решение практических задач, ни с какой идеологией не связанных. Советская идеология при Сталине представляло собой сказку, придуманную для населения правительством. При этом сочинители сказки даже не старались сделать ее правдоподобной. Верность населения идеологии обеспечивалась террором.

В значительной степени так было и в 20-е годы, при Ленине, а потом в переходное время середины 20-х, до получения Сталиным абсолютной власти в 1929 г. Но только после этого правящая идеология полностью превратилась в имитацию политических взглядов. Следование идеологии при Сталине означала не приверженность некоей политической доктрине, а бездумное послушание правительству и механическое повторение любых утвержденных Политбюро тезисов, какими бы противоречивыми и абсурдными они не были. И веру в то, что Сталин лично непогрешим и все что он говорит – абсолютная истина.
Такая идеология ничего общего не имела с марксизмом, что бы под ним не понимать. Она обслуживала деспотическое феодальное общество в самой крайней его форме. Однако, при этом, она пользовалась марксистской лексикой, потерявшей исходное содержание.
Согласно официальной идеологии, Советский союз был бесклассовым обществом с равными правами и возможностями для всех, власть в котором принадлежала трудящимся. Жизнь трудящихся в СССР непрерывно улучшалась и забота об этом была основной задачей правительства.
В реальности, то советское общество, которое выстроил Сталин, представляло собой жестко централизованную личную диктатуру, опирающуюся на принудительный труд в разных формах. В этой системе отсутствовало правосудие (судебная система обслуживала высший правящий слой) и отсутствовали какие-либо государственные социальные программы, направленные на улучшение жизни населения. Напротив, с момента начала так называемой «индустриализации» действовали программы, направленные на снижение уровня жизни населения и использование всех полученных таким образом ресурсов для строительства военной промышленности.


2. Социальная структура советского общества и сталинская архитектура.

Архитектура – все гражданское и промышленное строительство страны – естественно выражала реальное социальное устройство общество. Сталин готов был тратить деньги на пропаганду официальной идеологии, но он ей ни в коем случае не следовал. Поэтому, его архитектура яснее, чем любая другая область советской культуры выражала действительные сталинские намерения, но противоречила официальной сталинской идеологии.
Стилистически «сталинский ампир», сформировавшийся после 1932 г., был лишен идеологической окраски. Он представлен монументальными, часто богато украшенными зданиями министерств, ведомств и жилых домов для начальства. Такие постройки образовывали в центрах советских городов ритуальные ансамбли, похожие на храмовые. Сходство с культовой архитектурой усугублялось тем, что к центральным площадям вели главные улицы, рассчитанные на прохождение дважды в год - 7 ноября и 1 мая – праздничных организованных демонстраций.
Ансамбли центральных площадей дополнялись обычно кроме зданий партийных резиденций, ОГПУ-НКВД и городских советов, еще и зданием театра (в небольших городах и поселках - дворцом культуры). Идеология рассматривала театральные здания с огромными залами как символ роста советской культуры. В реальности, театральное искусство в это время умирало. Эти здания предназначались в первую очередь для проведения партийных съездов и конференций.
В целом эти ансамбли выражали не официальную марксистскую идеологию, а феодальный характер советского общества того времени.
Единственное советское здание, которое можно рассматривать как идеологический символ – это так не построенный Дворец советов со стометровой статуей Ленина. Идея этой композиции принадлежала лично Сталину. Культ Ленина был обязательной составляющей идеологии сталинского режима, но при этом ни в коем случае он не был идеологией лично Сталина, который Ленина в конце жизни того, как известно, ненавидел и боялся.
Еще очевиднее о противоречиях между официальной идеологией и реальной политикой режима можно судить по типологии жилья и по структуре советского города при Сталине.
Официально советское общество было бесклассовым.
В реальности оно представляло собой иерархическую систему с исключительно жесткой классовой дифференциацией. Все социальные слои были изолированы друг от друга и снабжались едой, товарами народного потребления и жильем по разным нормам. Жилая архитектура при Сталине полностью соответствовала общественному устройству.
В 20-е годы средняя норма расселения городского населения колебалась вокруг 5-5,5 кв. метров на человека при официальной санитарной норме в 8 кв. метров. Но даже санитарная норма не позволяла расселять население по индивидуальным квартирам. Все массовое жилье было коммунальным. На отдельные квартиры могли рассчитывать только привилегированные слои - высокие партийные и государственные чиновники. Никаких программ, предполагавших решение жилищной проблемы в СССР до начала индустриализации (то есть 1927-28 г) не разрабатывалось. Позже – тоже.
Первые умеренные планы индустриализации 1927 г. предполагали переселение в города 5 миллионов человек из деревни и небольшое уменьшение нормы жилой площади, которое должно было быть компенсировано к концу 30-х годов.
В реальности, сталинский план усиленной индустриализации привел к переселению в города около 14 млн. человек и уменьшению нормы жилья до 2-3 кв. метров на человека. Это означало невероятную жилищную катастрофу, особенно в новых промышленных городах. Ситуацию усугублял хронический голод и крайне плохое медицинское обслуживание. Средняя жилая норма стабилизировалась к концу 30-х годов на уровне 4 кв. метров и не менялась вплоть до середины 50-х годов. Это был плановый уровень обеспечения населения страны жильем.
При этом абсолютное большинство строившегося жилья не соответствовало санитарным нормам и называлось «временным». Что вовсе не означало существование планов замены его «постоянным».

3. Жилищная проблема и идеология в 1920-е годы.

Официальная идеология декларировала строительство благоустроенных социалистических городов для рабочих. Но государство никогда не планировало финансирования такого строительства. В реальности новые промышленные города, строившиеся во время первых пятилеток, состояли из барачных поселков для рабочих, квартир для очень узкого слоя среднего руководства и изолированных поселков с виллами для элиты. Только последние типы домов публиковались в прессе, но в качестве «жилья для трудящихся».
В 20-е годы идеология еще увязывала будущее решение жилищной проблемы с индивидуальным жильем для рабочих семей. Проводились конкурсы на поселки для рабочих с индивидуальными квартирами. Впрочем, строили их в очень небольшом количестве и не для рабочих.
В 1929 г., после начала индустриализации и коллективизации был придуман новый обязательный лозунг – «обобществление быта». Он означал, что квартира на одну семью переставала существовать как понятие. Все городское население страны следовало селить в общежития («дома-коммуны») – без индивидуальных кухонь и без возможности вести семейную жизнь и воспитывать детей. Идеология пропагандировала идею домов-коммун и «обобществления быта» и объясняла это необходимостью избавить женщину от тягот семейной жизни и вовлечь ее в культурную жизнь и в производство.
В реальности за этим стояло несколько практических причин.
1. Государство было готово финансировать массовое жилье только в виде примитивных общих бараков без благоустройства, да и то в недостаточном количестве.
2. Государство стремилось максимально использовать труд женщин и подростков даже в тяжелой промышленности и на вредных производствах.
В это же самое время – в конце 20-х – начале 30-х годов – во множестве строились комфортабельные жилые дома и комплексы для советской элиты. Но строились они тайно и почти не публиковались в прессе.

4. Идеологическая компания по «обобществлению быта», 1929-1930.

В 1929 г. случился казус, сильно обогативший историю советской архитектуры. Два партийных чиновника среднего ранга – Леонид Сабсович и Николай Милютин – вольно или невольно выступили против планов партии и правительства.
Леонид Сабсович, экономист, сотрудник Госплана СССР, был автором нескольких лживых просталинских книжек, выпущенных в 1929-30-х годах и посвященных тому, каких успехов достигнет советская экономика, если будет принят сталинский план усиленной индустриализации[1].  
Одновременно Сабсович выступил, если не изобретателем, то пропагандистом строительства новых промышленных городов, состоящих из многоэтажных общежитий для всего взрослого населения страны[2]. Все взрослые должны были спать в индивидуальных комнатах площадью – 6-7 кв. м., а проводить свободное время, питаться и отдыхать в в общественных помещениях. Детей предполагалось воспитывать отдельно от родителей в государственных интернатах. Сабсович в нескольких книгах разработал подробно программы таких жилых комплексов, жизнь в которых должна была протекать как в комфортабельном концлагере. 
Николай Милютин, старый большевик, бывший нарком финансов РСФСР (не СССР!), а потом председатель Малого совнаркома, сам архитектор-любитель, в 1929 г. возглавил (и, видимо, сам создал) Правительственную комиссию по строительству соцгородов. В 1929-30-м годах Милютин подчинил себе на какое-то время едва ли не все проектирование соцгородов в СССР. В его знаменитой книжке «Соцгород»[3], вышедшей в 1930 г., были разработаны правила строительства соцгородов в полном соответствии с концепцией Сабсовича (хотя имя его не упоминалось). По мысли Милютина эти правила должны были стать общегосударственными строительными нормами. Согласно концепции Сабсовича и Милютина, в жилых комбинатах проводилось полное «обобществление быта» и ликвидация семейной жизни. Но при этом, они должны были быть полностью благоустроенными, с водопроводом и канализацией, а на одного жителя приходилось от 9 до 11 кв. метров общей площади – жилой и общественной. 
Такого рода строительство потребовало бы в сотни раз больше средств, чем Сталин и его Политбюро планировали выделять на жилищное строительство в СССР.
Видимо, активная деятельность Сабсовича и Милютина стала возможна только потому, что в тот момент Политбюро не интересовалось проблемами архитектуры. Только весной 1930 г. до Сталина и Кагановича дошла информация о том, чем занимаются советские архитекторы, и последовала реакция в виде Постановления ЦК ВКП (б) от 30 мая 1930 г. «О работе по перестройке быта». В нем было сказано, что все ресурсы государства должны быть направлены на промышленные строительство, а не на комфортное жилье за счет государства.
Упомянутый в постановлении Сабсович после этого исчез. Скорее всего, он был арестован. Милютина отстранили от проектной деятельности. Его книга была вскоре изъята из продажи. Но до этого, за короткое время под руководством Милютина было проведено несколько конкурсов на проектирование соцгородов и домов-коммун. Эти конкурсы дали множество интересных проектов, которые до сих публикуются во всем мире.
Эпопея с «домами-коммунами» Сабсовича и Милютина была уникальной попыткой партийных функционеров среднего ранга привязать реальное архитектурное проектирование к официальной советской идеологии. Эта попытка дорого обошлась обоим энтузиастам.
Однако сама идея «обобществленного быта» не была запрещена, наоборот, она последовательно проводилась в жизнь с конца 20-х по середину 50-х годов. Но реализовывалась она не в виде каменных благоустроенных общежитий, а в виде коммунальных деревянных бараков. Единственным видом массового жилья при Сталине были рабочие поселки, состоящие из очень плохо построенных бараков без канализации, с водопроводными колонками на улице. В них жило более 95% населения новых промышленных городов времен советской индустриализации. В таких же бараках располагались школы, магазины, детские сады и прочие предприятия бытового обслуживания.

5. Жилищная политика в сталинскую эпоху .

В 1932 году в советской архитектуре произошел стилистический переворот. Современная архитектура была запрещена, ее место занял «сталинский ампир».
Одновременно была проведена малоизвестная, но очень важная идеологическая реформа. Проекты массового жилья, рассчитанного на низшие слои населения перестали публиковаться в архитектурной прессе и вообще упоминаться публично. Единственным официальным типом советского жилья стали богато украшенные квартирные дома для привилегированных слоев населения. Значительная часть их проектировалась с комнатами для домработниц, а некоторые, самые богатые, с «черными» лестницами.
Строили такие дома в микроскопически малом количестве, но в архитектурной прессе они подавались именно как массовое жилье, рассчитанное на всех.
Сама жилищная политика при этом не изменилась, произошла рокировка в идеологической подаче информации. Жилое строительство для высших слоев, которое раньше было засекречено, вышло из тени и стало единственно официальным. Массовое жилье, проблемы которого раньше обсуждались публично, оказалось засекреченным.
В целом, сторонний наблюдатель мог из такой чисто идеологической метаморфозы сделать ложный вывод, что при Сталине положение с жилой архитектурой резко улучшилось. И более того, многие до сих пор полагают, что с жилой архитектурой при Сталине было лучше, чем при Хрущеве, когда впервые в СССР появилась плохая, но массовая и цивилизованная жилая архитектура.
Самое странное, что эта иллюзия распространена во многих случаях даже среди специалистов по истории советской архитектуры. Дело в том, что люди обычно сравнивают хрущевскую панельную архитектуру с комфортабельными сталинскими жилые домами для элиты, хотя сравнивать ее надо с массовой жилой застройкой сталинского времени – бараками и землянками.

6. Результаты сталинской жилищной политики.

Расхождением между советской идеологией и действительными планами советского правительства объясняется полный неуспех иностранных архитекторов (Эрнст Май, Ханнес Майер, Бруно Таут и др.), которые приехали в СССР в начале 30-х годов, чтобы участвовать в строительстве комфортабельных современных «социалистических городов». Они слишком поздно поняли, что это вовсе не входило в планы советского правительства.
Самым известный случай произошел с Эрнстом Маем и его группой. .
Эрнст Май, специалист по массовому жилищному строительству, построивший во Франкфурте-на-Майне множество жилых поселков, приехал в СССР в 1930 г. с группой немецких архитекторов и инженеров. Они рассчитывали проектировать современные промышленные города с максимально возможным комфортом. Группа Мая сделала схемы генпланов для многих новых городов, но главной ее задачей было проектирование Магнитогорска. Население города к 1931 году составляло около 200 тыс. человек, в основном бежавшие из деревни от голода крестьяне, раскулаченные, ссыльные, заключенные.
В Магнитогорске Маю удалось спроектировать и построить по советским программам только один квартал. Он состоял из двух десятков каменных зданий с коммунальными квартирами трущобного типа без кухонь и ванных комнат. Но и эти дома были слишком дорогими для советских условий. К концу 30-х годов в них жило 15% населения Магнитогорска – по несколько человек в комнате. Все остальные жители Магнитогорска (150 000 человек)– жили в бараках и землянках[4]. Только для 2-3% населения – высшего начальства – был построен закрытый поселок с виллами, к которому Май и его группа отношения не имели. 

Такая ситуация была типичной для всех советских городов сталинского времени.

Примечания
1 Сабсович, Л. СССР через 15 лет. Москва 1929; Сабсович, Л.. СССР через 10 лет. Москва 1930; 
 2 Сабсович, Л. Социалистические города, Москва 1930; Сабсович, Л. Города будущего и организация социалистического быта, Москва 1929. 1929. Сабсович, Л. «Проблема города» в: «Плановое хозяйство», №7, 1929.
 3 Милютин, Н. Соцгород. Проблема строительства социалистических городов. Москва 1930. 
 4 Scott, John. Jenseits des Ural : die Kraftquellen der Sowjetunion- Stockholm 1944. P.S.
Кроме признаков феодализма в советском обществе очень интересные мысли по поводу недвижимости:
 - в СССР (недвижимость - бесплатна и не является главной целью общественного развития, финансируется по остаточному и идеологическому принципу, распределяется государством, экономически неэффективна, функционально некачественна),
 - у капиталистов Запада (недвижимость - одна из основных ценностей общества, вся мощь общества и все экономические законы в первую очередь регулируют рынок недвижимости, источники ее финансирования, объемы и качество) и
 - недвижимостью в развивающихся странах (пресловутая китайская недвижимость, как сумеречный пузырь, который есть и которого нет одновременно)
Китайская недвижимость - это и капиталистическая и социалистическая недвижимость одновременно, владеют ей государство в лице муниципалитетов, но получают ее от государства в кредит крестьяне, которыми государство проводит планы по индустриализации и урбанизации страны.
29 Sep 02:51

Як стерилізувати «бабусиного кота»

Так із людини з біло-блакитним партквитком він перетворився на людину, яка бореться з режимом із допомогою політичної сатири.
26 Sep 15:04

Український посол в ООН випадково проголосував за кількох сусідів

by admin

На засіданні Генеральної Асамблеї ООН стався казус: українська делегація за звичкою проголосувала за кількох відсутніх сусідів під час ухвалення резолюції про захист прав пінгвінів на гніздування. Про це повідомляє наш кореспондент з Нью-Йорка.

Усталена практика на генасамблеї – під час розгляду подібних незначних резолюцій всі займаються різними справами, а в залі залишаються тільки представники зацікавлених країн” – каже пан Башар Джаафарі, посол Сирії при ООН. – “І уявіть моє здивування, коли, випадково зазирнувши до зали, я побачив якусь людину, що натискала кнопку для голосування на моєму місці!

Виявилося, що український дипломат, який колись був народним депутатом, через зростання міжнародного напруження навколо України не мав призначених зустрічей на цей час, і за старою звичкою почав голосувати за відсутніх уздовж ряду.

“Постраждали” від спритних рук міжнародника Уганда, Тувалу, Туркменістан, Туреччина, Туніс, Трінідад і Тобаго, Тонга, Того, Тімор-Лесте, Македонія, Тайланд, Таджикістан, Сирія і Швейцарія [за англійським алфавітом вони знаходяться поруч із Україною - UaReview].

А що такого?” – встиг лише сказати нам дипломат на запитання, чому він так зробив. Далі він заявив, що це провокація і відмовився від подальшого спілкування.

Сподіваємось, подібне непорозуміння не завадить візиту Президента України Віктора Януковича до Нью-Йорку на засідання Генеральної Асамблеї ООН.

UaReview

26 Sep 15:03

Пора запрещать солнечные батареи

Конечно, Россия по числу солнечных дней - не Германия, но мало ли что. Лучше запретить:



Отсюда.
22 Sep 04:34

Плач Україно, світські левиці взялися вибудовувати культуру!

"Бізнес" з бутіками вже не модний, салони марудно, спортклуби надто нудно, світські левиці переходять на новий рівень - тепер вони творять мистецтво! А ми в свою чергу хочемо розповісти вам про деякі його приклади створені руками жінок від бабла, щоб ви краще зрозуміли масштаби цієї трагедії в Україні.

Радикальний критик: Тетяна a.k.a. marmuletka, "РАГУ.ЛІ" в рамках проекту "Естетика сучасної України"

Одним з найяскравіших зразків того, наскільки руйнівним може бути доступ до безмежних грошових ресурсів свого чоловіка є співачка Камалія. Вже протягом 5 років вони тероризує світ своїми співами, які краще було б не виносити за межі дому. Подобається чоловікові і цього мало б бути достатньо, аж ні, марнославство працюює зовсім по-іншому і якщо його можна вдовольнити за рахунок потужних потоків матеріальних вливань, то чому б і ні. Нині співачка робить ставку на Англію, тож є надія, що її "талант" доведеться поціновувати вже не нам.


(найцікавіше починається з 1:50)

Камалія така не єдина, адже в Україні працює прекрасна схема, або дама стає співачкою і відповідно потенційною завидною нареченою, або навпаки, вона вже вийшла заміж чи просто намагається "реалізувати" свої таланти сповна. Яскравими прикладами співочих епік фейлів української естради, про які зараз мало хто пам'ятає є, зокрема, Асія Ахат та співачка Галліна. Зараз прийшли часи дочки Суркіса Світлани. Слухаємо пісню, намагаючись не відволікатися на сукню.

Що, не така вже й прекрасна пісня? Ви просто іншу не чули. Все-таки так тролити наших зірок як Катя Осадча, не вміє ніхто:)

Образотворче мистецтво є не менш популярним для самовираження. До того ж на відміну від співів тут не варто перейматися бодай мінімальним вмінням це робити, адже мистецтво, воно таке, його можна завжди пояснити через фразу "я так бачу". От, наприклад, так бачить дружина Сергія Льовочкіна Зінаїда Ліхачова. Автопортрет.

Хто це дивиться на мене із портрета на стiнi? Це фіалка між ногами усмiхається менi!

А ще через світ її картин можна більше дізнатися про смаки самого Львочкіна. "Любимое для любимого".

Дружина Ігоря Воронова Тетяна Рамус теж нещодавно почала "бачити" і виливати це на картини.

Тільки, на жаль, бачить вона іноді те, що вже побачили до неї. От, наприклад, робота Володимира Куша.

А оце картина Тетяни Рамус.

Хоча взагалі-то за рахунок "мистецтва" можна непогано розкрутитися, що доводить заслужена донецька художниця Тетяна Пономаренко-Левераш. Просто є така футбольна команда “Шахтар”. А ще є люди, котрі не лише люблять “Шахтар”, вони страшенно цінують все аристократично пишне і головне, щоб не дай Бог не скромне, щоб ніхто не сумнівався у їхньому достатку. Саме завдяки таким людям Тетяна Пономаренко-Левераш процвітає і має величеньку галерею, просто-таки наповнену шедеврами.

А ще можна просто обмежитися позуванням для розвитку українського мистецтва, з таємною надією на те, що колись ваші портрети будуть висіти у національних музеях.

З іншого боку, який шанс у таких робіт з'явитися у національних музеях? Ви здивуєтеся, але я вам скажу, що досить високий, адже музеї останнім часом теж модно віддавати у відання дам, яким не обов'язково бути компетентними у цій справі. Влада Прокаєва і Вікторія Ліснича наочно продемонстрували, що вміння керувати справами Лаври,не скільки важливе як здатність привселюдно трусити брудною білизною. А галеристка Тетяна Міронова тимчасово очолила Національний художній музей і вирішила, що вона Катя Осадча світу мистецтва, тож може нести істину про мистецтво в стилі “Світських хронік”. Ось уривок одного з таких текстів притрушеного багатими лінгвістичними і, по суті, беззмістовними формами та іменами, іменами, іменами.

Що тут скажеш? Світські левиці таки переходять на новий рівень.

Втім, для тих, кому і образотворче мистецтво видається заскладним, завжди є фотографія! Тут навіть не треба вміти тримати пензля в руках, головне натискати на кнопочку. До того ж свою брудну справу у цій сфері зробила російський фотограф Єкатєріна Рождєствєнская, яка натхненно перевдягає зірок різних рангів так, щоб відтворити давно відомі образи.

Зрозуміло, що ці роботи не могли неспровокувати моду на створення подібних їм витворів сумнівної якості. Свого часу моїм улюбленим "фотохудожником" була Марина Асаулюк, яка навіть випускала календар з зірками. Календар цей, доречі, з помпою рекламували на М1, генеральним директором якого був чоловік Марини Олександр. На перевеликий жаль, наразі він вже не генеральний і календарі не виходять. Прикро, бо було дуже гарно.

Правда ж? А тепер от доводиться перебиватися поодинокими проектами, за рахунок, який люди намагаються швидко здобути скандальну популярність. Констянтин та Тетяна Бойко знаються на піарі.

Лі-те-ра-ту-ра. Звичайно таким довгим і значним словом те, що роблять дами від бабла не назвеш, втім це теж популярна сфера для самопіару. Окрім того, друкарська машинка непогано виглядає під час фотосесій.

Наведу коротенький уривок твору пера Наталі Розинської: "Мужчины в дорогих костюмах, женщины в бриллиантах… Они ели лобстеров (пища, которая по карману только иностранцам) и пили шампанское. Вряд ли им нужно было что-то еще.
Она шла мимо, почти не замечая происходящего вокриг, потому что должна была попасть туда, где все началось.
О таких как она, обычно думаю: для нее нет ничего невозможного. Откровенно красивая, вызывающе молодая, казалось, она не знает, что такое боль, страдания, лишения или нужда…"
Ну і так далі. Як ви зрозуміли, книга автобіографічна, до того ж із заколисуюче передбачуваними зворотами. Про себе ж так приємно і легко писати)

Кіно наші забезпечені дами теж не обходять стороною. Один "Муж моей вдовы", який примудрилися повезти в Кани, щоб ті, хто відвідає український павільйон, одразу побачили, яке потужне в Україні кіномистецтво, чого вартує!

Думаєте жахливо? Це ви ще не чули про перший український фільм в 3D! У головній ролі "співачка" Лілу, яка вирішила продемонструвати, що й акторка з неї теж ніяка. Не дуже віриться, що комусь може бути цікавим таке кіно. Ой! Я сказала кіно? Та ні, це навіть кіно не варто називати. Хай буде просто "дуже довге відео".

Ну і наостанок від кіно перейдемо до театру. Театральні постановки у виконанні світських левиць справа рідкісна, і тому завжди дуже вражаюча. Не так давно дами презентувати міні-виставу присвячену Мерилін Монро. Ну не знаю, як так можна, присвячувати виставу жінці і при цьому робити її в своїй постановці схожою на трансвестита.

З іншого боку, іноді дамам вдається видати таке, спогад про що неможливо стерти навіть довгими роками. Саме такою є вистава "Територія кохання" створена свого часу силами дружин бізнесменів, політиків і спортсменів за мотивами творів "Маркіза де Сад" Юкіо Місіми, "Турандот" Карло Гоцці, "Монологи вагіни" Ів Енцлер.

На жаль, відео всієї вистави не збереглося, зате є сюжет про неї. Дивіться, насолоджуйтесь і не забувайте, що "ДольчєГабана" наше усе! Звичайно ж у безпосередній близькості до мистецтва!

22 Sep 04:26

Слово вимовлене визнали брехнею

Правоохоронні органи й суди — біля ніг. Залишилося зовсім мало. Кримінальна відповідальність за наклеп, яким у наших умовах вони назвуть усе що завгодно. І яка тиша та благодать буде вже до наступних виборів!
21 Sep 19:21

саммит за двадцать миллиардов

Оригинал взят у martintorp в саммит за двадцать миллиардов Когда я улетал с саммита АТЭС во Владивостоке, я имел очень, очень хорошее представление о том, как будет выглядеть Олимпиада в Сочи.

Я написал сегодня утром своему японскому коллеге, бесшабашному парню Хьюну, с которым мы провели полторы недели во Владивостоке на саммите АТЭС: "Ты знаешь, вроде бы часть дороги на тот самый остров Русский, который нам снится в страшных снах, обвалилась". Хьюн тут же ответил: "Судя по тому, что я видел, ничего удивительного, и вообще надо отдать должное строителям дороги, что она не обвалилась хотя бы во время саммита".

На днях мы сидели в Стрелке с одним замминистра, и я пытался риторически спрашивать его, как же можно было украсть столько денег. То есть понятно, что деньги крали - но на саммите АТЭС эти 20 миллиардов долларов были разворованы в каком-то фантастическом стиле.

Я никогда не был до этого во Владивостоке - я много о нем читал, в том числе и то, что 20 миллиардов долларов, потраченные на саммит АТЭС, преобразят город до неузнаваемости. Например, там впервые построят систему канализации.

Когда мы прилетели во Владивосток, то у нас волосы встали дыбом уже через первые пару часов. Выражаясь не очень литературным, но правдивым, языком, мы охуели. Двадцать миллиардов долларов вкачивали во Владивосток на протяжении пяти лет - и пять лет там шла подготовка к саммиту АТЭС, и вроде бы шла стройка. Когда мы приехали, то оказалось, что ничего не готово.

Более-менее приличную сделали главную трассу на остров Русский и дома вдоль нее. Плитка заканчивалась в трех метрах в сторону и начинались просто невероятные говна. Мы ходили по проселочным дорогам в центре города и смотрели на полуразваленный город - на центральной площади стояла стеклянная будка электронного правительства, а в нескольких кварталах от нее были неремонтированные дома с облупившейся штукатуркой. Через каждые сто пятьдесят метров стояло по полицейскому, и эти полицейские были в резиновых сапогах.

Во Владивостоке к саммиту АТЭС построили три моста, но забыли с этих мостов сделать съезды во все стороны. Там построили новые дороги с разделительным газоном, но забыли на этих дорогах через газон сделать развороты. Чтобы повернуть с моста налево, надо повернуть сначала направо, проехать через мост, развернуться через километр, потом опять проехать через мост и дальше поехать налево - просто забыли построить съезды.

Остров Русский с ведущим к нему мостом в никуда - это нагромождение зданий in the middle of nowhere, которое потом станет кампусом университета, в котором зачем-то будет четыре громадных конференц-зала с потолками высотой в четыре этажа. Когда мы приехали на саммит, там было еще ничего не готово - окна мылись только с фасадов, а с других сторон они все были еще в краске. Азиатские делегаты, с которых запросили по 8400 рублей в сутки за комнату в общежитии, жаловались на запах краски - их комнаты красили за пару часов до заселения.

Пресс-центр оказался высотой в 11 этажей, где ни один из лифтов не шел через эти этажи насквозь - в пресс-центре построили целый лабиринт эскалаторов и лифтов: сначала по эскалатору с первого на второй, потом по другому со второго на третий, потом ступеньками с третьего на четвертый, потом через весь четвертый к эскалатору на пятый, а там уже можно сесть в лифт, идущий с пятого на одиннадцатый - только в лифте кнопки с первого по седьмой, так что рядом с кнопками были приклеены скотчем бумажки (рядом с кнопкой "1" бумажка "7", рядом с кнопкой "6" бумажка "10"). Был еще один лифт, шедший только между четвертым и пятым этажами. Два из одиннадцати этажей назывались первым. Когда основная масса людей схлынула к девяти вечера, появлялись узбекские рабочие и начинали красить стены в оранжевый цвет.

Попасть туда можно было последовательностью из разных автобусов-шаттлов, ни один из которых не шел насквозь - их расписания не были состыкованы и в час пик они начинали почему-то ходить раз в час. Кроме того, каждый день им оптимизировали маршрут, так что каждый день они ходили по новому маршруту, иногда заезжая на одну и ту же остановку дважды. Организаторы давали целую брошюру с расписаниями шаттлов (а ни на такси, ни на своей машине на остров Русский было попасть нельзя) - но водителям шаттлов, как оказалось, этого расписания никто не показывал и они водили автобусы как хотели.

В новопостроенных зданиях саммита то прорывало канализацию (и тогда бригада рабочих начинала распылять по этажу освежитель воздуха), то дважды за день ломался эскалатор и его чинили, долбя по металлу. "Ну что вы хотите, это же только что построено", оправдывался один из главных организаторов. После того, как несколько десятков делегатов отравилось едой на саммите (один из волонтеров даже оказался в больнице), в буфете появился главный инфекционист города, еда стала совсем простой, а волонтеров вообще оттуда прогнали. "Волонтеры не приспособлены к такой изысканной пище", сказал еще один из главных организаторов. Впрочем, пока еще в меню были морские гребешки, волонтерам было запрещено брать в буфете морепродукты и что-то из сладкого стола - запрет был неофициальным, тихо рассказывали волонтеры, но мало кто решался ослушаться. Им всем, в конце концов, после саммита обещали круиз в Японию. После саммита, впрочем, оказалось, что на 500 волонтеров в круиз есть только 70 мест.

К саммиту должно было быть много чего еще построено - но не было. Оперный театр должен был открыться 1 сентября, но стоит только полудостроенный монстр, а на заборе вокруг него - фотографии того, как будет выглядеть зрительный зал. Еще одно непостроенное здание задрапировали громадным, высотой этажей в десять, рекламным баннером АТЭС - он был самым большим баннером саммита во Владивостоке, заодно удобно скрывавшим недострой. Только там неправильно написали даты саммита, и одним утром мы увидели, как на баннер поверх неправильных дат, которые мы видели только вчера, наклеили белую заплатку с правильными.

В кампусе на острове Русский, тоже не совсем достроенном, полном бытовок узбекских рабочих, аврал к саммиту понимали по-своему. Там перед саммитом покрасили траву. Я вообще не думал, что когда-нибудь увижу это вживую - покрашенную траву. Но я увидел - причем покрашена она была зеленой краской не в тон. Покрашена была трава, пролысины и люки - все вместе, чтобы было красиво. Когда саммит АТЭС закончился и делегаты уехали, вечером того же дня на всем острове Русский отключили свет. Шоу закончилось.

Олимпида в Сочи, я прочитал на этой неделе, будет стоить 40 миллиардов долларов.
21 Sep 19:12

Эффект Даннинга-Крюгера: глупый человек ошибается, но не может осознать своей ошибки в силу собственной глупости

В заголовке — упрощённое трактование когнитивного искажения, которое описали Джастин Крюгер и Дэвид Даннинг в 1999-м году. Полная формулировка звучит так: «Люди, имеющие низкий уровень квалификации, делают ошибочные выводы и принимают неудачные решения, но не способны осознавать свои ошибки в силу своего низкого уровня квалификации».Непонимание ошибок приводит к убеждённости в собственной правоте, а следовательно, повышению уверенности в себе и осознанию своего превосходства. Таким образом эффект Даннинга-Крюгера является ...
21 Sep 19:06

Знайдіть 10 відмінностей.

by анонім
20 Sep 11:36

spellb0undserpentine: honoraryalpha: orangeyouellis: boredofno...



spellb0undserpentine:

honoraryalpha:

orangeyouellis:

boredofnoooooodles:

A bus stop with swings

One of the best ideas

perfect

Except the truth is even better. This is in montreal and every summer they put up a series of musical swings. If you look in the background you can see more people swinging away.

Each swing is a set of four and has its own unique sound, but if you are in perfect harmony with the other 3 seats then an actual song is played. The theory is that you communicate and interact with people more if it’s for a specific goal and if you’re having fun

I am in love with this idea

18 Sep 08:56

Як якісне управління зробило колись відсталу Бразилію взірцевою країною

Німецький журнал Spiegel досліджує, як Бразилія стала однією з історій успіху глобалізації. Жорстка боротьба з корупцією та бідністю принесла за собою нові свободи, зростання та збільшення рівності, завдяки чому країна отримала повагу по всьому світу. Західні демократичні держави вважають себе ефективними, далекоглядними та справедливими – іншими словами, яскравими прикладами "якісного управління". Але останніми роками кризи євро та боргові кризи, а також війни в Іраку й Афганістані, розбили віру в надійність західних інститутів.

Автори: Еріх Фоллат і Єнс Глюзінг
Джерело: Шпігель, Переклад: Артем Чапай

Невдоволені європейці кидають занепокоєні пгляди на нещодавно індустріалізовані країни, такі як Китай та Бразилія. Чи може Захід навчитися чогось від країн, які так довго зверталися до нього по поради?

Водій автобуса Луіс Безерра колись, піднімаючись крутими сходами в Кантагалу щовечора, думав весь час про одне. Ця думка турбувала його значно більше за гнітючу спеку чи за піт на його чолі: "Як ми з дружиною та двома доньками переживемо ніч?" Кантагалу, район міських нетрів, що тулиться на пагорбі над пляжами Ріо-де-Жанейро, можна вважати мальовничим, хіба що дивлячись на нього з безпечної відстані з туристичного вертольота. Він поетичний лише своєю назвою, яка означає "спів півня".

Ріо-де-Жанейро. Колись розпусне місто, котре танцює самбу, стає взірцем німецького порядку

На кожному розі вулиць у цій фавелі стояли чоловіки, що продавали наркотики й вирішували суперечки за допомогою автоматичної зброї. Гангстери ґвалтували молодих жінок, грабували старих людей, контролювали район і нищили будь-яку форму громадського порядку насильством і оскаженінням. Але сьогодні Безерру турбують інші речі, які можна підсумувати двома ключовими фразами: "збір відходів" і "поштові індекси". Тепер його життя обертається навколо маленьких мрій, а не жахіть.

Гангстери ґвалтували молодих жінок, грабували старих людей, контролювали район і нищили будь-яку форму громадського порядку

"Я впевнений, що для вас це не дуже захопливо", – каже цей чоловік з волоссям, що почало сивіти. Він сидить у своєму робочому кабінеті в маленькій квартирці з мініатюрною кушеткою та вбудованою кухонькою, що свідчать про те, що він піднявся до середнього класу. "Мені й самому це не так уже захопливо, власне кажучи. Але, повірте, вперше за тривалий час ми, звичайні люди, є частиною бразильського буму і вперше відчуваємо надію".

Новий Кантагалу

Безерру, якому нині 67 років і який після виходу на пенсію більше не працює водієм автобуса, обрали головою асоціації місцевих мешканців фавели. Він, разом із міською владою та поліцією, відповідальний за близько 20 тисяч мешканців Кантагалу. Він наглядає за тим, щоб сміття збирали й вивозили, а не просто палили, як раніше. Він допомагає зареєструвати будинки, більшість яких було збудовано незаконно, та надає їм номери для допомоги поштарям, які тепер приходять регулярно.

Він застерігає сусідів, щоб не підключалися нелегально до електрики від дротів а платили за постійні комунальні послуги та вислуховує їхні скарги, коли у когось щось крадуть. Насильницькі злочини в Кантагалу тепер – рідкість.

Тут патрулює Unidade de Polícia Pacificadora, тобто "Поліцейський підрозділ умиротворення". Цей спецпідрозділ використав силу для того, щоб завоювати Кантагалу, вигнавши могутніх наркоторговців і забравши їхні гвинтівки та пістолети. Тепер цілодобова присутність підрозділу в фавелі забезпечує такий собі напружений спокій.

Серед вузьких алей з укритими графіті стінами досі існує недовіра. Багато людей зникають з порогів своїх будинків, побачивши наближення масивних людей в уніформах, і лише кілька жінок несміливо вітаються. Цих миротворців поважають, але не обов’язково люблять – і є відчуття, що вони тут досі проходять випробувальний термін. В минулому корумповані урядовці надто часто укладали угоди з гангстерами.

"Поліція заплющувала очі, коли банди займалися тут взаємною різаниною, вбиваючи також і багатьох із нас у "мікрохвильовці", так вни називають спалення жертв заживо", – каже мешканець Кантагалу, який побажав залишитись анонімним. Поліція, якою командує капітан Ренато Сенна, також знає про це й намагається розв’язувати конфлікти, використовуючи якомога менше сили.

Район Кантагалу дуже мало нагадує себе колишній. Відкрилися нові бари та крамниці, в яких продається все від прального порошку до презервативів. Місцеві мешканці також мають більше грошей, відколи по всій країні почала діяти програма "Bolsa Família".

За цією схемою бідні матері отримають щомісячну допомогу, еквівалентну від 12 до 74 доларів, залежно від свого доходу та кількості дітей та за умов, які чітко відстежуються – матері повинні відправити дітей до школи та регулярно робити їм щеплення.

Досягнення рідкісної трифекти

Чи може бути так, що Ріо, хаотичне місто, яке танцює самбу та яке майже безнадійно було охоплене злочинністю та розвалювалося десяток років тому, місце, куди туристам не радили потикатися, тепер стає взірцем для інших міст? Що знаменита розпусність цього міста поступається місцем майже німецькому порядку – порядку тут, у столиці бразильського карнавалу, одягнутій у бікіні й на високих підборах?

Чи може бути так, що знаменита розпусність Ріо поступається майже німецькому порядку?

Ці зміни, що вражають, відбуваються не лише в Ріо-де-Жанейро, хоча зараз їх і прискорюють дві події, що наближаються – Чемпіонат світу з футболу 2014 року та Літні Олімпійські ігри у 2016-го.

Бразилію давно вважають країною з великим потенціалом – але приреченою назавжди знемагати від цього почуття можливості, тому що хаотичні уряди країни, здавалося, ніколи не зможуть діяти послідовно. Але тепер ціла країна перебуває на підйомі. Найбільша країна у Південній Америці є однією з так званих держав БРІКу – Бразилія, Росія, Індія та Китай – які згрупували докупи, вважаючи регіонами зростання з особливим економічним потенціалом. І багато хто вважає, що Бразилія вже перебуває на шляху до того, щоб стати світовою потугою.

Чому Китай ніколи не стане світовим лідером

У країни майже збалансований бюджет, маленький борг і практично відсутнє безробіття. Вона зараз обходить Францію та Великобританію та стабільно прямує до того, щоб стати однією з п’ятірки найпотужніших в економічному плані країн у світі. Незважаючи на те, що сама країна належить до нещодавно індустріалізованих, Бразилія надає допомогу з розвитку, а її доларові резерви в понад 350 мільярдів доларів роблять її однією з країн, яка потенційно може допомогти врятувати Євросоюз.

Експерт з глобалізації Ніколас Леманн підсумовує "бразильське чудо" у журналі New Yorker: "Бразилія, будучи однією з найбільших економічних потуг у світі, досягла рідкісної трифекти: високе зростання, політична свобода та зменшення нерівності". Перший чинник – зростання – разюче відрізняє її від США та Європи, другий – свобода – від Китаю, а третій – зменшення нерівності – від практично всіх країн на карті світу.

Висока оцінка Бразилії паном Леманном змушує думати, що світові лідери, які шукають секрету якісного управління, повинні здійснити паломництво на Амазонку. Міжнародні організації, такі як Світовий Банк, та політики – від президента США Барака Обами до прем’єр-міністра Китаю Вень Цзябао – також сповнені захвату.

Стати світовою потугою

Як саме керівники країни досягли цього? Як вони зробили Бразилію однією з найкраще керованих нещодавно індустріалізованих країн?

Бразилія в 22 рази більша за Німеччину, а її населення у 192 мільйони також більш ніж удвічі переважає населення Німеччини. Країна також несе важкі історичні тягарі. Бразильське суспільство далеке від однорідності, економіка погано розвинена, й країна не має демократичної традиції.

Власне, більшу частину своєї історії закордонні країни ставилися до Бразилії як до пішака. Португальські завойовники брутально поводилися з коріним населенням регіону. Вони також привезли з Африки мільйони рабів та загалом екслуатували Бразилію, як хотіли, від 16-го й до кінця 19-го століття. Упродовж 20-го століття країна хиталася з боку в бік від одного перевороту до іншого, а впродовж двадцяти років, починаючи з 1964 року, перебувала під керівництвом військової диктатури, яку часом толерував, а часом і активно підтримував Вашингтон.

До початку 1990- поки кілька людей стали надзвичайно багатими, маленькі діти в міських нетрях помирали від поганого харчування

До початку 1990-х років економіка Бразилії досягла каменистого дна. Насильницькі злочини в найбільших містах досягли жахливого рівня, деревообробна мафія безжально експлуатувала дощові ліси Амазнії, і поки кілька людей стали надзвичайно багатими, маленькі діти в міських нетрях помирали від поганого харчування. Уряд не забезпечував навіть найпростіших послуг, а за гіперінфляцією не встигали жодні підвищення зарплатні.

Такі обставити могли б створити плодючий грунт для радикалів, запросто призвівши до ревлюції. Однак людиною, що повернула ситуацію, став поміркований соціал-демократ, Фернанду Енріке Кардозу, якому зараз 81 рік.

У 1993 році Кардозу, тдішній міністр фінансів, зібрав найрозумніших людей країни докупи. Він створив нову валюту, сучасний реал, реструктурував закордонний кредит і зняв тарифні бар’єри. Деякі захищені галузі промисловості не пережили цих різких змін, але новий підхід призвів до повернення впевненості, й рівень споживання почав зростати.

Підхід Кардозу до урядування застосовував інструменти, які можна було б узяти прямо з підручника якісного управління – і справді, Світвий Банк у 1996 році почав видавати такий підручник у вигляді своїх "Світових показників управління".

Кардозу призначав на посади технократів, а не своїх політичних прихильників. Він відкрив країну, створюючи міжнародні економічні зв’язки, й був нагороджений за свої зусилля, коли бразильці обрали його президентом у 1994 році, а потім іще раз – через чотири роки.

Продовження читайте тут

14 Sep 05:28

Економіка Західної України. Цифри

by ukrpravda@gmail.com (Ігор Гошовський, для ЕП)
Існує цікавий "демотиватор". Поруч дві фотографії, на яких зображений красивий відреставрований центр Дрогобича та брудне індустріальне Єнакієво. Знизу підпис: "Ну і який регіон депресивний?".
14 Sep 05:18

Гривнедефицит

Немного общих идей о ситуации в экономике моей страны.
Модное слово "гривнедефицит" означает проблемы с короткой ликвидностью банков, проблемы с объемом корреспондентских счетов в финансовой системе. Обще-мировой опыт говорит, что проблемы с короткой ликвидностью - это один из ярких индикаторов кризиса в экономике. Поэтому гривнедефицит - это отражение в зеркале замаскированного кризиса, который уже начался, но не виден невооруженным глазом.



Кризис и рецессия
Предположить, что экономика находится в состоянии кризиса можно по
а) длительной стагнации кредита, из квартала в квартал
б) уникальному явлению для Украины - устойчивой дефляции потребительских цен - вообще Украина известный мировой лидер в обратном, в инфляции, и поэтому дефляция - это очень яркий признак системных проблем

Фактически страна находится в рецессии или на ее грани. Если говорить о Китае, то китайская рецессия это ниже 5-6% годового экономического роста, для Украины же рецессия может обозначать рост ниже 3,5- 4%, если судить по динамике за декаду. 

Государственные структуры пытаются противостоять экономическому замедлению, развивается гос.программа кредитования жилищного строительства,  идет модернизация и развитие инфраструктуры - транспорт, связь и тд, гос.банками активно расширяются потребительские кредиты - программа кредитования пенсионеров, выплаты вкладов бывшего Сбербанка СССР и тд.

Но общий фон таков, что в стране экономический кризис. Этот кризис в том числе и влияние глобальной тихой рецессии 2012.

Банки и кризис
Что касается "гривнедефицита", то корр.счета, если я правильно понимаю как работает система, относятся к наличности (которая есть в бумажном и электронном виде), это, можно сказать, беспроцентные депозиты банков в ЦБ, которые отражаются в активах банков, и следовательно объем корсчетов зависит от того, хочет ли Центральный Банк кредитовать систему досточно широко, или не хочет этого делать в режиме краткосрочных кредитов, например овер-найт (овер-найт - это самая короткая ликвидность в системе - буквально с конца дня и до утра). В нашем случае ЦБ не хочет. Как это может сказаться на экономике?  Как снижение до минимумов корр.счетов (в нашем случае "гривне-дефицит") может повлиять на кредитование?  Можно предположить достаточно простую связь: банк не сможет выдать клиенту кредит (создать актив), пока не возьмет на баланс пассив (короткий пассив - краткосрочный межбанковский кредит у ЦБ или другого банка, или длинный пассив - депозит).  таким образом клиент (корпорация, домохозяйство) не сможет получить кредит день в день, и возможно клиенту придется подождать несколько дней, пока кредитные деньги будут записаны на счет клиента, пока банк найдет в системе пассив. Таким образом в росте кредита при недостаточной короткой ликвидности фин.системы (она же "гривне-дефицит") появляется некий интервал по времени. Но в нашем случае зкономика замедляется.
И клиентам банков просто не нужно столько кредита, как при увеличении экономического роста. И клиенты не берут кредиты не потому, что кто-то где-то "зажимает ликвидность, или потому что долго ждать (3-5 дней вместо 1), а потому что у самих клиентов нет оборота в бизнесе, и не растут доходы, потому что кризис и рецессия. Поэтому в кризисные периоды низкая ликвидность (в нашем случае "гривне-дефицит") имеет ограниченное влияние на кредитование, и  именно для кредитования банки в кризис могут работать с гораздо меньшим объемом кор.счетов. Целостность системы
Также есть и второй момент, в кризисные периоды короткая ликвидность имеет другое значение - движение денег замедляется, и у банка просто не хватает оборота для того чтобы исполнять свои текущие обязательства - выдавать и перечислять деньги другим банкам и клиентам.  поэтому в кризис  1) для кредитования остатки на корр.счетах не имеют огромного значения, но  2) для стабильности и работоспособности фин.системы остатки на корр.счетах имеют огромное, решающее значение 3) и задача любого ЦБ - отделить одно от другого, почувствовать ту грань, когда важнее пункт 1), а когда 2) - то есть когда речь идет просто о временном замедлении экономики, а когда - о целостности фин.системы таким образом до каких-то пределов политика гривнедефицита, то есть поддержания низкой ликвидности в системе (для решения других задач, как-то сдерживания валютных спекуляций) может быть оправдана.

Перспективы
В данном случае гривнедефицит - это сжатая пружина. Это отложенные на время и смягченные системой проблемы. Как ситуация может развиваться дальше?

Оптимистичный сценарий: Кризис нам только снится
глобальная экономика заработает, появится отложенный спрос, восстановятся заказы, восстановятся кредиты, экспорт и цены. Шестеренки экономики вновь закрутятся в привычном режиме.

Нейтральный сценарий: мини-кризис
еще несколько кварталов глобальной рецессии плюс политические дивиденды партии власти приведут к мини-кризису, лопнут очередные несколько банков, волна закрывшихся предприятий и социального напряжения будет нарастать, но не перешагнет линию апокалипсиса, то есть кратного ухудшения ситуации

Пессимистичный сценарий: апокалипсис без конца
все страны счастливы одинаково, и каждая страна несчастлива по-своему, если бы выбирать апокалипсис (хотя спрашивать никто не будет, но можно хотя бы сравнить), то я бы выбрал
 -- постепенный (об-)вал по плану, турецко-бразильский сценарий конца 90-ых начала 00-ых,
 -- а не шоковый российско(98)-аргентинско(02)-белорусский(11), когда упорство властей привело к истощению ресурсов и равновесие экономика смогла найти только после очень глубокого падения.

12 Sep 04:08

How Google Builds its Maps

by Dustin

Awesome article in The Atlantic about the science and process that goes into Google’s maps and directions.

The maps you see represent the combination of many different sources of information. For example, the map below includes street signs captured by Street View cars driving around.

image

If you didn’t know, you can add your own local knowledge to Google maps with their Map Maker:

image


12 Sep 04:07

Canadian Exports Collapse, Expect Plunge in GDP; China Factor; US Recession Factor

by noreply@blogger.com (Mike Mish Shedlock)
All major Canadian exports including energy, autos, agriculture, forest products and machinery-and-equipment collapsed in the latest report. Canadian analysts are shocked by the news.

I sure am not.

For my reason, look at happenings in China, a huge recession in Europe, and even a recession in the US that surprisingly few have even figured out yet.

The Globe and Mail reports Sharp trade slowdown set to wallop GDP
The high dollar and the global slowdown are crushing Canada’s trade-dependent economy.

The latest evidence: The country posted the largest trade deficit in July since Statistics Canada began keeping records in 1971.

It wasn’t just the scale of the gap – $2.3-billion – that jolted analysts. It’s how the economy got there.

Virtually all major exports fell sharply, including energy, autos, agriculture, forest products and machinery-and-equipment. The overall drop was 3.4 per cent, paced by an even larger 5 per cent decline in exports to the U.S. – Canada’s largest customer.

At $2.3-billion, the trade deficit narrowly eclipsed the old mark, set in September 2010.

Scotiabank’s Mr. Holt said the high dollar is most damaging to U.S.-bound exports, which accounted for 72 per cent of all exports in July.
Currency Issue?

Sorry guys, this is not just a currency issue. This is a global recession, starting in Europe, continuing in Asia and as of June hitting the US. Few even see the US recession yet, but it is here, and Canada will be on the leading edge of it all.

China Factor

This is not unexpected in this corner, albeit I have for so long predicted the end of the Canadian housing bubble that no one is listening to anything else I have said about Canada.

Those who want to catch up on what is happening in China and how it is guaranteed to affect Canada may consider the following posts.


All three of those pieces originate from Michael Pettis at China Financial Markets. What he suggests about China and Australia, I have long-since stated applied to Canada as well.

Those posts are just the start of Canada's problems. Europe is in a massive recession that few saw coming. I commented on that silliness on January 9, 2012 in Dimwit Comment of the Day: Christine Lagarde, IMF Director says "Europe May Avoid a Recession This Year"

Global Recession

Heck, even the vaunted German export machine is falling apart. See Germany in Recession: Private Sector Sees Fastest Falls in Output and New Business Since June 2009; New Export Orders Collapse

In the above post I commented ...
Global Recession Revisited

On July 6, 2012, I wrote Plunging New Orders Suggest Global Recession Has Arrived

Clearly I am not changing that prognosis although I do wish to reiterate the definition of "global recession as per my post Case for US and Global Recession Right Here, Right Now; Recognizing the Limits of Madness; Permabears?
US Recession Factor

On June 21, 2012, I gave 12 Reasons US Recession Has Arrived (Or Will Shortly)

On September 7, I stated a specific belief the US entered recession in June.

For my reasons, please review Household Survey: Number of Employed Declines by 119,000 as Those Not in Labor Force Rises by Spectacular 581,000; Yes, Virginia, It's a Recession

The three people I am aware of sticking with a recession call right now are John Hussman, Lakshman Achuthan at the ECRI, and me.

Indeed, John Hussman announced yesterday in Late-Stage, High-Risk "I continue to believe that the U.S. joined an unfolding global recession, most probably in June of this year."

In Hussman's post he states a belief backdated downward revisions are coming up. I concur with his analysis.

The collapse in the household survey is an indicator as is the collapse in Canadian exports to the US.

Canada Housing Bubble

100% without a doubt, Canada is in the midst of an immense housing bubble. The Canadian bubble outlasted bubbles in China and Australia. Because it did, I get taunts from Canadian readers all the time.

I received one just yesterday. It went something like this "So Mish, where's your Canada Housing Collapse?"

The answer, as always is "I don't know". That said, bubbles pop by definition. Moreover, the longer the bubble lasts, the bigger the implosion.

Australia is in the midst of a big property bubble collapse, a big retail collapse, and a big export mining collapse all at the same time.

Canada will follow suit at some point and given taunts out of the blue, now is as good a time as any.

Addendum:

Note to All Facebook Users: If you have not yet voted for your favorite charity (it costs nothing to vote), please do so. Chase is giving away $5 million to charity, and I have a cause that I support.

Please click on this this link: Facebook Users, I Have a Favor to Ask, then follow the instructions.

Mike "Mish" Shedlock
http://globaleconomicanalysis.blogspot.com
Click Here To Scroll Thru My Recent Post List Mike "Mish" Shedlock is a registered investment advisor representative for SitkaPacific Capital Management. Sitka Pacific is an asset management firm whose goal is strong performance and low volatility, regardless of market direction. Visit http://www.sitkapacific.com/account_management.html to learn more about wealth management and capital preservation strategies of Sitka Pacific.