Shared posts

20 Apr 18:11

Арт-активізм або смерть

Mari Leonenko

Восторг

Арт-активізм або смерть. Слово про вади українського естетизму​​​​​​​



Питання життя, питання політики, питання філософії, науки, віри це перш за все питання естетики. Чому? Тому що людське життя це спочатку мистецький акт, а потім все інше. Навіть Бог це певна естетика і особисто я, в мистецькому сенсі, належу до католицького світу. Але як єретик і альбігоєць звичайно. Існує певний і вельми тонкий прошарок людства, котрий виробляє життя саме як мистецький проект – художники, у широкому розумінні цього слова. І часто вони стикаються з цікавими життєвим парадоксом. З одного боку без мистецтва людина цілком може прожити, і часом навіть без певного дискомфорту. З іншого боку, яку б річ ми не вхопили у руки - ми вхопили певне мистецтво і певну естетику. Все, від візерунків на тканині до стільців або вагонів потягу розробляють дизайнери, тобто конкретний підрозділ художньої спільноти, і цим просякнуте все наше життя. Дизайнери епохи Неоліту ліпили керамічні горщики, дизайнери епохи Гуситських війн кували естетично довершені дворучні фламберги і моргенштерни. Дизайнери розробили зображення хреста на колумбівських вітрилах.


Але це дрібниці, головний вплив естетичного на наше життя і цивілізацію взагалі проходить через політичний дизайн. Всім відомий пан Геббельс був саме політичним дизайнером з певними естетичними уподобаннями. Те саме можна сказати про всіх видатних політиків та цивілізаційних діячів, від Гая Юлія Цезаря аж до пана Путіна. Кумедним виключенням у цій історії є українські політики, адже вони не є політичними митцями, а є звичайними галерними рабами та ментальними кріпаками, котрі продерлися в художню майстерню і хаотично чавлять тюбики з фарбами, як дурні мавпуни. Політик – це спочатку митець, а потім все інше. Філософ – це спочатку митець, а потім все інше. Журналіст, оглядач, куратор, інженер, хімік, викладач – це спочатку митці, а потім все інше. Фактично всі ці категорії людства є ні чим іншим як новою шляхтою і новою аристократією. Саме вони найвиразніше впливають на розвиток важливих подій та на плин тенденцій у світі. І не зважайте на те, що певна частина цієї шляхти є відвертими голодранцями. Аристократія завжди була і дрібна і велика. Але в кожного  з цих аристократів був інструмент впливу на світ – меч. Та сама історія і з цією сучасною  новою аристократією естетизму – один єдиний голодранець за допомогою свого меча-слова здатен, за певних обставин, подолати страшну та вкриту цвіллю систему.



Навіть війни починають митці, а не економічні чи расові мотивації можновладців як таких. Один германський діяч часів Третього Рейху у своїх мемуарах чесно зізнався з чого почалася його кар"єра в СС, - побачив елегантну форму і на дупу впав. Захотілося і собі таку. Захотілося вдягти на себе естетично довершену історію, міф у формі красивої військової форми, даруйте за тавтологію. І це головне, бо між собою борються не ідеї, а естетики перш за все. Нацизм ніколи не бився із комунізмом, забудьте про це. Билися комісарська “кожанка” з чорним строєм СС. Билися два стилі життя, дві споріднені естетики, а саме родичі б'ються найзапекліше, бо вони є конкурентами на одну екологічну нішу. І насправді тут не зовнішня форма є виразником ідеї а навпаки – ідея є виразником форми, саме тому творці форм, митці, і мають такий потужний вплив на життя. Не вірите? Дарма не вірите, бо всі ми чудово знаємо – переважна більшість адептів комунізму або марксизму не розуміють, що воно таке насправді той марксизм і не знають елементарних речей про Маркса але є комуністами чи марксистами з естетичних міркувань – просто тягне саме до цієї форми, а не до іншої. Зірка подобається, п”ятикутна, просто кажучи.



Можливо комусь це здасться смішним але форма завжди первинна. Форма завжди існує самостійно, без наповнення. Форма завжди порожня. Тільки переляканий людський розум намагається надати формі виправдання у вигляді ідейного наповнення і сенсу. Так виникають товсті книжки, котрі ніхто не читає. Тут і повстає питання, чому одного тягне вдягти комісарську ”кожанку”, іншого растафаріанський барвистий беретик, когось похмуру монашеську рясу, а когось веселі фіолетові легенси на голу сраку. Особисто я вважаю, що це є звичайна біохімія мозку. Стара біологічна історія, якій мільйони років. Так природа шукає нові еволюційні форми і створює конкуренцію між ними. Тому завжди вайт-паувер скінхеди будуть бити хіпі та представників інших расових спільнот, бо це є проста історія конкуренції форм. Особисто я, наприклад, терпіти не можу все радянське оскільки мені, як лютому індивідуалісту, від природи огидно все колективне і спільне. Ідея рівності і братерства (так званого) мені бачиться просто-напросто непривабливою і естетично огидною за своєю суттю. А комусь здається, що концентраційні табори, колективна відповідальність та спільна власність це навіть красиво.



І ось тут ми підійшли до найголовнішого локального аспекту цієї проблеми. Проблеми, котра стосується нашого аграрно-поселянського типу людини – українців. Річ у тім, що ми не виробляємо власної нової естетики-форми, а тільки споживаємо чужу. Саме тому маємо у художній майстерні під назвою Україна політичну зграю жвавих павіанів, які схильні лише до двох художніх жанрів – пИздити та пиздІти.  Зараз ми, українці, є до певної міри мертвою формою, котра програє конкурентну боротьбу іншим, більш життєвим формам. Ми є рослиною, що не відкриває своїх пелюстків назустріч новому світлу. Засушений національний гербарій, котрий споживає або крихти застарілого чужого або запліснявіле своє. Якщо брати саме арт-середовище то загальна картина викликає певні апокаліптичні настрої.

На авансцені художнього ринку в Україні ми бачимо три категорії митців та культуртрегерів. Найпоширеніші з них це умовні “соціал-демократи”, котрі продукують на полотнах непевні глобалістичні плямки або купки сміття, застарілі ще 30-50 років тому. Саме з цієї причини ця квола і невиразна форма так старанно наповнюється ідейними симулякрами і розумними виразами. Тому, що вона давно вже є мертвою і потребує постійного виправдання та вербальних милиць. Всупереч ідіотській патріархальній традиції не називати речі своїми іменами, я приведу два типових приклади – арт-угруповання “група РЕП” та “SOSка”, котрі вже майже не виробляють навіть мертвої форми, а продукують переважно кумедний потік слів. І не лише вони вдають, що виробляють мистецький та ідейний продукт, а інші вдають буцімто зі смаком його споживають. Це постмодерн, де фантоми злягаються із симулякрами.



Інша категорія це митці-кріпаки. Андріївський узвіз та музейні проекти в Музеї Ольги Кобилянської або в канівському Музеї козацької слави. Це навіть і не смішно, бо такі митці компрометують саме почесне звання художника. Вічні і безглузді грушки-яблучка та клумаки із сакральним кіровоградським чорноземом. Тут нема про що говорити. Існує також і певна, дуже невеличка кількість митців, що не ховаються від цікавих локальних та наповнених життям актуальних явищ і працюють з реально існуючими, а не висмоктаними з великого пальця ноги, речами. Тут я також наведу приклад – митці-акціоністи  гурту “Хаммермани знищують віруси” (ХЗВ). Кожна їхня критично-розважальна та музично-мистецька акція – це саме життя, до краю наповнене актуальними сенсами, потужним сарказмом, гострою іронією та загальною жвавістю. ХЗВ – яскрава і пишна, естетично довершена еволюційна форма. Одна лише невеличка, але здібна компанія артистів може вирівнювати сумну в цілому естетичну історію, котра мляво точиться в Україні.

Отже ці чудові приклади варто підсумувати певним стислим висновком. Майбутнє, якщо воно досі є, за арт-активізмом. Інакше смерть.


Іван Семесюк

20 Apr 17:06

Симптом

Mari Leonenko

Помiтила те ж саме

Помітив симптоматичну річ. На українському ринку духовності не існує буддійської або ведантистської літератури украінською мовою. Ринок є ринок, і нема літератури бо, очевидно, не існує попиту на східну філософську думку серед україномовної публіки. Це кепсько, панове. Нація, котра не має потягу і стремління до одвічного, довго не протягне.
20 Apr 16:56

Саша

Mari Leonenko

Вижу это прямо перед глазами

Комментарий к посту но был один

Старая русская женщина рассказывала. Жила в Грозном, в 95 бомбили. В соседний дом попала бомба, но не взорвалась. Пошли посмотреть, а на ней написано "Помог чем смог. Саша". У бомбы был выкручен взрыватель.
12 Apr 13:14

развитие

tumblr_mk0vbzXjwD1qz6f9yo1_1280

Представьте, что вы высокоразвитое существо, которое на короткий срок оказывается на отдаленной планете. Вы находите там отсталую, но подающую надежды цивилизацию. Допустим, что времени у вас совсем немного, вы можете потрясти аборигенов несколькими чудесами и вы хотите максимально ускорить их развитие. Но вы не хотите дать им никаких технологий – ваша задача, чтобы они сами все изобрели и до всего додумались.

Какие заповеди вы дадите этому народу (ваш авторитет так велик, что они будут безусловно их исполнять, хотя, скорее всего, эти заповеди мутируют со временем)? И какие качества потребуете ценить прежде всего?
01 Apr 16:01

культура

Mari Leonenko

индивидуализм

Представьте что вы король небольшой миролюбивой страны. Ваш сосед - огромная агрессивная держава, которая сильнее вашей страны в несколько раз. Ваш шпион донес, что через несколько лет вам об'явят войну под надуманным предлогом, в которой вы неизбежно проиграете. Ваша страна слабее во всем, кроме науки, культуры и образования.
Какие идеи вы постараетесь привить соседней стране, чтобы остановить ее развитие, а еще лучше - развалить ее на части?